Чоловіки не бояться сильних жіночих персонажів

Український фемінізм дуже багато бере у європейських і особливо американських течій. І це нормально. Історично склалося так, що значна частина культурних явищ доходить до нас “з Заходу”, немов хвилі на озері, в яке кинули камінь десь там вдалині.

Останнім часом в англомовному сегменті інтернету я все частіше і частіше зустрічаю фразу, до якої у мене щире неприйняття, питання і претензії. 

Фраза звучить так: “Чоловіки бояться сильних жінок”.

Дискусія навколо цієї тези достатньо складна і багатогранна. Та її застосовують де треба і де не треба, вона починає закріплюється у свідомості людей як постулат, що не потребує доказів. 

Я, як щирий шанувальник кіно, все частіше зустрічаю це твердження у тій формі, в якій воно нині часто і гучно лунає у Голлівуді: “чоловіки бояться сильних жіночих персонажів”.

І я б не писав цю статтю, якби ця думка залишилася собі у Голлівуді. Та Голлівуд – найбільш ефективний на планеті розповсюджувач сенсів і трендів. Висловлене там гримить на весь світ, і ось уже українські феміністки приймають їх на віру просто так, без аналізу світу навколо і чоловіків, що їх оточують.

 Чорт забирай.

Як і чому виникло твердження “Чоловіки бояться сильних жіночих персонажів”?

Воно з’явилося порівняно нещодавно, і для його появи були причини. Причини матеріального характеру. Говорячи простою мовою, дехто у Голлівуді всерйоз переймався за своє бабло та вирішив використати феміністичну риторику для захисту своїх фінансових інтересів.

І я можу легко навести декілька прикладів подібної поведінки.

Мисливці за привидами (2016)

Це кіно – один з найвідоміших результатів ідеї: “а давайте візьмемо відому франшизу з багаторічною історією та вірною фанатською базою (в основному – чоловічою) та перезапустимо її, тільки замість головних героїв-чоловіків у нас будуть жінки”.  Загалом, це непогана думка, якби кіно зняли якісне. Але “Мисливці за привидами (2016)” вийшли не дуже вдалими. Занадто нелогічний сюжет, занадто карикатурні персонажі, занадто примітивний гумор – у 2016-му році вже не вважалося смішним, коли хтось просто голосно і істерично волає.

Фільм отримав залп критики і негативних оцінок. У відповідь, режисер назвав критиків “тролями” та “сексистами”, а критичні репліки – “мерзенним мізогіністичним гімном” (“vile misogynistic shit”).

Навколо фільму запалала справжня битва, в якій американські феміністки підняли кіно у якості прапору, і пішли з ним у бій. Здавалося б, дискусія навколо кіно має бути проведена у розрізі “якісне воно чи неякісне, хороше чи погане”. Але не цього разу. За ставленням до “жіночих Мисливців” почали визначати погляди і моральний компас глядача: якщо ти чоловік і тобі не сподобався фільм, то це виключно тому, що тобі не сподобалася наявність жінок на головних ролях.

В той же час для жінок, що підтримують феміністичні ідеї (а яка сучасна жінка їх не підтримує?), хорошим тоном стало як мінімум симпатизувати фільму: захищати його в обговореннях, сходити на нього до кінотеатру. 

Зоряні Війни, трилогія сиквелів (2015-2020)

Ще більш відома, без перебільшення легендарна франшиза. З набагато ширшою, відданою, кристалізовано-чоловічою фан базою.

Якщо ви не знаєте, “Зоряні війни” знімають трилогіями. “Оригінальна трилогія” розповідала історію молодого персонажа на ім’я Люк Скайвокер, так звана “Трилогія приквелів” – про його батька, Енакіна Скайвокера. Головним героєм нової трилогії вирішили зробити дівчину на ім’я Рей.

Повторюся, це хороша ідея! Основний персонаж жіночої статі у сеттингу, де переважно  чоловіки відіграють головні ролі. Це цікаво! 

Було б цікаво, якби тільки її зробили нормальною.

Рей – абсолютна, 100%-ва, калібрована Мері Сью. Для тих, кому цей термін незнайомий, “Мері Сью” – жартівлива назва вигаданого персонажу, як правило, молодої жінки, яку зображують нереально позбавленою слабкостей. 

Рей може все і вміє все. Вона природжений механік, пілот, стрілець і боєць. 

Дивіться. Одним з найважливіших і найяскравіших елементів всесвіту “Зоряних воєн” є так звані “світлові мечі”: елегантна, смертоносна зброя ближнього бою. Володінню цими мечами вчаться багато років, часто з дитинства: для користування ними потрібні талант, підготовлена воля, розвинена інтуїція і досвід, що накопичується завдяки довготривалим тренуванням.   

В першому фільмі трилогії Рей вперше в житті бере до рук світлового меча, сходиться у бою з досвідченим користувачем, ветераном багатьох битв, учнем самого Люка Скайвокера – і мало не вбиває його. Вона просто перемагає, не лишаючи супротивнику ні шансу.

Ось з таким нажаханим обличчям Рей починає свій перший в житті поєдинок на світлових мечах і перемагає у ньому

У другому фільмі Рей знаходить Люка Скайвокера особисто, кілька днів вчиться у нього, потім між ними спалахує суперечка і вона долає його у короткій сутичці. Люка Скайвокера, наймогутнішого воїна у Галактиці, долає учениця, яка за хронологією сюжету взнала про існування світлових мечів і Сили приблизно тиждень тому.

Ось ці малі взагалі невідомо чим займалися. Треба було просто брати свої мечі і з вірою у себе йти перемагати наймайстерніших бійців у світі

І проблема не в тому, що вона дівчина! Проблема в тому, що дівчину зробили непереможною і неперевершеною. Їй все вдається. Вона не знає труднощів, а її захмарні можливості нівелюють та зводять нанівець історії та досягнення попередніх, визнаних фанатами персонажів.

Історія падіння Енакіна Скайвокера ґрунтувалась на тому, що він раз за разом бачив сни про те, як помирає його кохана, судячи з усього від ран. Розуміючи, що “світлі” знання про Силу не дозволяють йому врятувати її, юнак з готовністю сприйняв ідею вивчення “темних” знань і перейшов на сторону Зла, зрадив свої ідеали і вчинив безліч злочинів.

… А Рей отримує здібність лікувати за допомогою Сили. Це з’явилося нізвідки і ніяк не пояснено, просто в одній зі сцен вона виліковує смертельні рани іншої людини. Що начисто знецінює всю історію Енакіна, одного з найважливіших персонажів всесвіту, правда ж?

І це наш головний герой. На додачу, сюжет нової трилогії до біса непослідовний, по-дурному наївний, а події суперечать логіці всесвіту, в якому відбуваються.  

Тисячі хардкордних фанатів почали виражати своє обурення, і вгадайте: яку відповідь вони отримали?

Цитата від J.J. Abrams, режисера 1 і 3 фільмів нової трилогії: “If you are someone who feels threatened by women and needs to lash out against them, you can probably find an enemy in ‘Star Wars’”.

Переклад: “Якщо ви відчуваєте загрозу з боку жінок і хочете боротися проти них – ви можете знайти ворога у “Зоряних Війнах”“.

Прямим текстом: “Якщо вам не подобаються наші “Зоряні війни” – це тому що ви боїтеся та ненавидите жінок”.

І пішло-поїхало. Фанати франшизи досі ламають списи на тему, чи є Кейтлін Кеннеді, головна продюсерка трилогії і відповідальна за “Зоряні війни” у “Дісней”, радикальною феміністкою чи ні, чи спеціально  вона наповнювала епічну космічну сагу меседжами про гендерну рівність, чи воно так лише здається.

Кейтлін Кеннеді, головна продюсерка останньої трилогії, у чорній футболці “The Force is female”. До відома, Force (Сила) – невидима могутність, що існує у всесвіті “Зоряних воєн”. Сила не має статі.

Вже п’ять років прихильники фільмів звинувачують тих, кому вони не сподобалися, у сексизмі, шовінізмі і неприйнятті ідеї Сильної Жінки. Ставлення до цієї трилогії так само стало “компасом”, визначенням, хто ти є за поглядами і мораллю. Кожна порядна американська феміністка на публіку має обов’язково виражати їм своє захоплення.

“Дісней” і творці фільмів перевели дискусію на рівень міжстатевої війни, успішно “завербувавши” до своїх лав феміністичний рух і прибравши головне питання: хорошим чи поганим є це кіно?

Капітан Марвел (2019)

Marvel. Легендарна франшиза та її величезна, віддана, в основному чоловіча фанатська аудиторія. Десь ми це вже бачили.

В чому суть. Серія екранізацій коміксів від Марвел – складна сюжетна історія, що поступово розкривається з кожним фільмом. Початок поклав перший фільм про “Залізну людину” – на секундочку, 2008 року випуску.

Далі нас знайомили з новими героями, розвивали уже представлених і розкривали нам всесвіт. Ще два фільми, присвячені Залізній людині. Один про Халка. Два – про Капітана Америку. Три – про Тора. Вартові галактики, Людина-Мураха, Доктор Стрендж,  Чорна пантера. Фільми, що збирають усіх героїв разом навколо того чи іншого конфлікту.

І останній, що закриває цю масштабну арку: “”Месники: Завершення”, дата виходу – 2019-й рік. Одинадцять років сюжетного розвитку, одинадцять років якісної історії, що триває, та її епічний фінал.

Це було прекрасно

Раптом, за 2 (два) місяці до епохального “Завершення” виходить “Капітан Марвел”. “Най буде”, спершу подумали фанати, хоч це і виглядало як спроба застрибнути в останній вагон потягу, що вже давно рушив.

Завдяки коміксам, ще до прем’єри було відомо, що новопредставлена супергероїня на ім’я “Капітан Марвел”, яку втілила на екрані акторка Брі Ларсон, найсильніша з усіх “Месників”, за становленням і розвитком яких ми слідкували одинадцять років. Вона просто наймогутніша. Змиріться. Поповзли чутки, що саме вона здолає головного поганця у “Завершенні”.

Сам фільм розповів нам про те, що виявляється – Капітан Марвел в минулому була найпершим, найважливішим “Месником”: завдяки їй взагалі задумали, створили і назвали на її честь ось цю всю організацію супергероїв, за якою ми спостерігаємо весь цей час. Це виглядало дешево і незаслужено. 

Картина наповнена феміністичними закликами і сенсами. Що ні в якому разі не є поганим. Та є межа між “про-феміністичним” та “анти-чоловічим”. Героїні протистоять чоловіки, які все життя пригноблюють її і брешуть їй, але вона повстає проти них і перемагає. Білі чоловіки. У нас тут, значить, кіно про розборки інопланетних цивілізацій, але головним зрадником і ворогом жінки є білий чоловік.

Ні, серйозно. Буквально з першої сцени командир героїні на ім’я Йон-Роґ б’є її під час спарингу і зверхньо повчає, що “Немає нічого небезпечнішого для воїна, ніж емоції” та “Потрібно позбутися тієї частини себе, яка робить тебе вразливою”. В кінці фільму вона знімає з себе девайс (“окови патріархату”?), яким пригноблювали її здібності, спалахує, як фенікс, а йому лишається лише нажахано дивитися на неї. Її останніми словами до нього є “Мені нічого тобі доводити” (“I have nothing to prove to you”).

В одній з сцен вона – пілот винищувача, що разом зі своєю подругою-пілотессою іде до своїх літаків і виголошує: “Давай покажемо цим хлопцям, як ми це робимо!” (“Let’s show these boys how we do it!”). Коли мене беруть сумніви у оцінці чогось щодо гендерної рівноваги, я застосовую простий трюк: міняю статі місцями. Уявімо, що у кіно два пілоти-чоловіки йдуть до своїх бойових машин і такі: “Давай покажемо цим жінкам, як ми це робимо!”. Гадаю, це було б достатньо тупо.

І насправді, весь неоднозначний ефект від цих меседжів і сценарних рішень можна було загасити розумною роботою з аудиторією. Розумною роботою. Але так трапилося, що виконавицею головної ролі є Брі Ларсон.

Акторка, чиї заяви в стилі “почала помічати, що присутні на моїх днях преси та кіно-критики – переважно білі чоловіки… Вирішила переконатися, щоб мої дні преси були більш інклюзивними” (“started paying attention to what my press days looked like and the critics reviewing movies, and noticed it appeared to be overwhelmingly white male…decided to make sure my press days were more inclusive”) – створювали дуже дивне враження.

Це відкриття, що коміксами переважно цікавляться білі чоловіки? Це погано? Треба виперти їх за двері і штучно зробити зустрічі з пресою більш інклюзивними?

Або трохи раніше, при обговоренні фільму “Складки часу”: “Мені не потрібно, щоб 40-літній білий чувак розповідав мені, що для нього не спрацювало у “Складках часу”. Це було зроблено не для нього!” (“I do not need a 40-year-old white dude to tell me what didn’t work for him about “A Wrinkle in Time.” It wasn’t made for him”)

Загалом, ця акторка не славиться своєю дипломатичністю чи обережністю у висловлюваннях

Частина фанатів Марвел, неприємно здивована претензійністю та антагоністичністю, яку застували до основної категорії глядачів, почала закликати бойкотувати кіно. Виник флешмоб з проставляння йому  низьких оцінок на сайті “Rotten tomatoes”, на Ютубі з’явилася купа критичних оглядів.

Натомість невидима рука завдавала ударів у відповідь: на “Rotten tomatoes” застосовували зміни, щоб зменшити негативний ефект від оцінювання аудиторії, а на Ютубі ввели спеціальні алгоритми, щоб негативні відгуки про фільм не видавало у пошуку.

Тобто буквально: “Ми не зупинимося навіть перед введенням цензури в інтернеті, коли мова йде про наші мільйонні прибутки”.

Вже вкотре погляди та належність до ідеологічного “табору” стали диктувати ставлення до фільму: якщо ти фемініст – ти в захваті від нього і маєш його захищати. Якщо тобі не сподобався фільм, і до того ж ти не дай Боже народився білим чоловіком – ми всі чудово знаємо, що всередині ти відчуваєш страх перед Сильною Жіночою Персонажкою, що скидає окови патріархату та стає незалежною від чоловічої думки про неї.

Янголи Чарлі (2019)

Цей фільм є найменш відомим серед оглянутих, а його історія є найбільш промовистою.

Оновлені “Янголи Чарлі” не мали вірної франшизі аудиторії, яка б точно пішла подивитися на перезапуск. Не мали вони і яскравих відомих облич, здатних затягнути народ у кінотеатри: на заміну “Янголам” 2000-го з Камерон Діаз, Дрю Беррімор та Люсі Лью прийша Белла із “Сутінок” і… ще якісь дівчата.

Що нові “Янголи” мали – це озвучено-феміністичного спрямування посередню шпигунсько-бойовиту історію про загін дівчат-спецагентів, що успішно карають всесвітнє Зло. Дівчата – неймовірно сміливі, вправні, розумні, незламно вірні і нездоланні у бою. А всесвітнім злом на 100% є представники деякої статевої та расової категорії:

Злодії, зрадники і вбивці. Я впевнений, це чистий збіг

Загалом, кіно вийшло відверто поганеньким і провалилося у прокаті. Одразу після провалу режисерка, сценаристка та виконавиця однієї з головних ролей (!) Елізабет Бенкс почала звинувачувати у своїй катастрофі сексизм:

“Дивіться, люди повинні придбати квитки на цей фільм. Цей фільм повинний заробити грошей. Якщо цей фільм не заробить грошей – це посилить голівудський стереотип, що чоловіки не ходять на жінок у екшен-фільмах” (“Look, people have to buy tickets for this movie too. This movie has to make money… If this movie doesn’t make money it reinforces a stereotype in Hollywood that men don’t go see women do action movies”)

Чоловіки, ви повинні сходити на цей фільм! Інакше ви лише посилите стереотипи. Не будьте сексистами, будь ласка!

Що я знаходжу іронічним, у тому ж інтерв’ю Елізабет Бенкс наїхала на “Капітан Марвел” та “Диво-жінку”:

“Вони (глядачі) підуть дивитися екранізацію коміксу  з Диво-жінкою і Капітаном Марвел, тому що це чоловічий жанр”. (“They’ll go and see a comic book movie with Wonder Woman and Captain Marvel because that’s a male genre”)

Коли мова йде про гроші – творці феміністичних фільмів гризуть творців інших феміністичних фільмів за недостатню феміністичність.

Звісно ж, ці заяви не допомогли. Але оцініть саму позицію. Авторка “Янголів” достатньо невміло спробувала зробити те, що автори інших наведених мною фільмів втілювали більш хитро.

В чому проблематика такого підходу?

Голлівудські продюсери достатньо грубо намагаються осідлати тему фемінізму. Вони знімають типу під жіночу аудиторію фільми, в яких нереально могутні, з усіх сторін правильні та позбавлені будь-яких слабкостей жінки б’ються і раз за разом перемагають своїх супротивників – злих просто так, за своєю сутністю, агресивних і тупіших чоловіків.

Коли є загроза прокатним зборам – звучить чортове “чоловіки бояться сильних жіночих персонажів” і розкручується тема “чоловікам не сподобався цей фільм, тому що вони сексисти”, на поле бою на стороні фільму залучається феміністичний рух, протистояння навколо кіно додає йому впізнаваності, каса наповнюється.

Але вони брешуть. І мене це займає. Я не люблю, коли люди безкарно, керуючись страхом за свої гроші, брешуть на мільйонну аудиторію.

Ось є я, 30-літній чоловік з України. Я – не боюся сильних жіночих персонажів.

Я їх поважаю і люблю. Я на них зростав. Вони були важливі для розвитку моєї особистості, вони будували мою картину світу і ставлення до жінок. 

Хочете, я розкажу про них?

Чужий (1979)  і Чужі (1986)

Досі чітко пам’ятаю, як маленьким я тихенько пізно ввечері дивився “Чужого” і “Чужих”, поки батьки приймали гостей в іншій кімнаті 🙂 

Головна героїня на ім’я Елен Ріплі у виконанні акторки Сігурні Вівер – безумовно сильна жінка. Вона офіцер корабля, вона розумна, винахідлива і смілива. Елен болісно переживає смерті свого екіпажу від зіткнення зі страхітливою іншопланетною істотою, вона боїться за своє життя. Та після пережитих потрясінь і розчарувань вона все ж здатна на материнські почуття до маленької дівчинки, що нагадує їй втрачену донечку.

А коли чортові чудовиська крадуть дівчинку – Елен примотує вогнемет до кулемету, бере в’язанку гранат і вибухівку та іде відбивати її у потвор. 

Чудовий персонаж. Не викликає нічого, окрім поваги і захоплення.

Термінатор 2: Судний день (1991)

Як і багато хто з мого покоління, другу частину “Термінатора” я подивився до першої. І що ж я там побачив?

А побачив я там Сару Коннор, хоробру жінку з незламною волею, яка за потреби готова воювати з усім світом, щоб захистити свого сина та врятувати людство від майбутнього панування машин.

Сара не була непогрішимою. У своїй боротьбі вона майже пішла занадто далеко, та не зробила останній, фатальний крок. Сару могли визнати несповна розуму та запроторити до психлікарні, побити, завдати тяжких ран та залякувати болісною смертю – вона лишалася вірною своїм поглядам та своєму сину, для якого завжди знаходила материнське тепло і підтримку.

Ксена: принцеса-воїн (1995 – 2001)

Не знаю, що дивилися після школи ви, а я спішив додому до улюбленого серіалу дитинства. Ось цього серіалу.

Пригоди Ксени та її подруги Габріель були веселими, іронічними і захоплюючими, а епізоди за жанром стрибали від серйозного кривавого бойовика до фарсу і мюзиклу. І у мене ніколи не виникало питання: як це може жінка у античному сетингу не просто носити меча, а ще й бути з ним майстернішою за чоловіків?

Його не виникало тому, що Ксена була загартованим ветераном з досвідом сотень битв, а до цього вона була живою людиною зі слабкостями: вона могла зазнати поразки чи обрати неправильне рішення, її могли обманути. А Габріель йшла шляхом від абсолютно беззахисної дівчини до впевненої жінки, здатної постояти за себе з бойовим шестом у руках.

А ще, і це дуже важливо – Ксена і Габріель любили одне одну.

Це розкривалося дуже обережно і поступово, жодних сцен у ліжку в серіалі немає.

Натомість є дві жінки, які турбуються одна про одну і стають все ближчими, незважаючи на свої тимчасові шлюби і сторонні пристрасті. В якийсь момент, помираючи пліч-о-пліч, вони промовляють: “я люблю тебе!” і вирушають на небо разом, тримаючись за руки, світлі і красиві.

Мені важко сказати, як сильно це вплинуло на моє позитивне сприйняття ЛГБТ, та все ж уже тоді я твердо знав, що на питання: “чи можуть двоє людей любити одне одного, якщо вони не є чоловіком та жінкою?” відповіддю є: “звісно ж, можуть. А чому ні?”.

Баффі: Переможниця Вампірів (1997 –  2003)

Улюблений серіал мого підліткового періоду.

“Баффі: Переможниця Вампірів” – історія про те, як раз на покоління народжується дівчина, якій на роду написано боротися зі злом. 

Серіал буквально наповнений сильними жіночими персонажами. Жінки у ньому виступають у ролі Переможниць, страхітливих відьом і зловісних демонесс. Але і “звичайні” дівчата не відстають від “обдарованих”, показуючи характер, незалежність і час від часу рятуючи світ.

Закінчення “Баффі”, остання серія останнього сезону, являло собою абсолютний тріумф фемінізму.

В цьому сезоні Баффі з друзями зустрічають Перше Зло – безсмертну зловісну сутність, яка може виникати будь-де та набувати форми будь-якої особистості, що колись загинула.

У намаганні зірвати план Першого Зла щодо вторгнення його армії до нас, та заради подальшої безпеки цього світу, подруга Баффі і за сумісництвом наймогутніша відьма виконує ритуал, який змінює одну з основ світопорядку. 

Віднині кожна жінка на Землі, яка могла б бути Переможницею, стане нею. Кожна дівчина, яка може мати силу – здобуде її. Ця сила прокинеться, щойно жінка вирішить битися, коли вирішить постояти за себе.

Вони закляттям перетворили всіх жінок людства на героїнь, здатних боротися зі злом у всіх його проявах. 

Гадаю, це наймасштабніша за задумкою і найкрасивіша “Women’s empowerment”-сцена, яку я коли-небудь бачив. І знаєте, що? Мені, чоловіку, вона подобається. Мене ідея, що кожна жінка має у собі приховану силу, надихає.

Гадаю, це наймасштабніша за задумкою і найкрасивіша “Women’s empowerment”-сцена, яку я коли-небудь бачив. І знаєте, що? Мені, чоловіку, вона подобається. Мене ідея, що кожна жінка має у собі приховану силу, надихає.

Окремо зауважу ще дещо.

Звісно ж, серед цілої купи яскравих сильних жіночих персонажів одна була для мене улюбленою. Віллоу Розенберг у виконанні акторки Еллісон Ганніган за 7 сезонів перетворилася із тихої скромної школярки-всезнайки на ту саму наймогутнішу відьму.

І ось, в якийсь момент Віллоу закохується в дівчину, починає з нею зустрічатися та пізніше живе з нею разом, як пара.

Лунає сумне чоловіче зітхання.

Ну що ж, ну що ж. Я не можу сказати, що підлітком я закохувався у Віллоу, та вона мені подобалася як дівчина і мені було шкода її “відпускати”. Але я повністю поважав її почуття та її вибір. 

Гадаю, це те, чому серіал непомітно мене вчив: поважати жіночу силу та слабкість, приймати їх вибір та їх усіх загалом із всіма гранями їх особистостей.

Гаррі Поттер (серія романів, українською виходили у 2002 – 2007 та екранізації у 2001-2011)

Улюблена читацька та кінематографічна серія того самого дитячо-підліткового періоду.

Мені точно треба розповідати, хто така Герміона Ґрейнджер? Юна чарівниця, найкраща подруга Гаррі Поттера, головного героя книг та фільмів.

Герміона неймовірно ерудована та розумна, хоробра і впевнена у собі, по-справжньому вірна і віддана друзям. Ці якості викликають повагу та не виглядають взятими з-нізвідки. Тому що я спостерігав, як вона протягом семи книг здобувала ці знання кропіткою багаторічною працею. Як ростила впевненість у своїх навичках та внутрішньому “я”. Як допомагала, захищала, билася, рятувала і не видавала таємниці під тортурами.

Завдяки ній я додатково зневажаю тих ідіотів, які вчать дівчат: “щоб користуватися успіхом у хлопців – роби вигляд, що ти дурепа”. Тому що це тупа маячня. Тому що Герміона – найрозумніша з усіх, і це привабливо. Розумні дівчата – привабливі. З ними хочеться спілкуватися, дружити і зустрічатися.

І щодо дружби –  Герміона показала, що дружба між хлопцем та дівчиною можлива. Вона може бути довговічною, наповненою сердечним теплом та взаємоповагою.

За що я їй щиро вдячний.

Закінчення

Мене дико курвлять сучасні спроби Голлівуду втілити на екрані “сильного жіночого персонажа”. Як правило, у них виходять ідеальні пластикові ляльки, що не знають слабкостей і поразок.

Ще більше мене курвить їх поведінка у відповідь на критику щодо невдалості цих спроб: замість визнання помилок – боротьба з критиками, цензура, залучення на свою сторону феміністок, гра на міжстатевому протистоянні.

І уже зовсім ненависть викликає цей їх апломб: вони ведуть себе так, наче ДО НИХ не було жодного сильного жіночого персонажу. Наче ось вони, такі прекрасні, прийшли нарешті привнести рівновагу у наш світ і показати нам небачене диво: Сильну Жінку! 

Але ми, чоловіки, такі вузьколобі, такі обмежені, що просто не готові сприйняти цей небачений концепт. І тому агресивно виступаємо проти маніфестацій Свободи і Рівності, якими звісно ж є їх фільми.

Недолуга маніпулятивна брехня.

Ось перед вами я – чоловік, який буквально виріс на сильних жіночих персонажах. Вони були для мене важливішими і ріднішими, ніж “сильні” чоловічі. 

І повірте, чоловіки люблять сильних жіночих персонажів. Просто як і все на світі, вони мають бути якісними.

16 thoughts on “Чоловіки не бояться сильних жіночих персонажів

  1. Дуже прикро, але після перших твоїх пари абзаців, з яких стає зрозуміло, що тобі не сподобалися “феміністичні” фільми, ніхто з феміністок далі не читатиме – не читатиме твою другу частину про вдалих героїнь. А якщо навіть і дочитають, то обурюватимуться, що ти наводиш як приклад Коннор і Ріплі – вони ж мають дітей, а всі знають, що дітей придумали злі білі багаті чоловіки, щоби пригноблювати жінок. Ну і взагалі, навряд чи твої думки, хоч які вони адекватні, дійдуть до феміністок вже тупо тому, що ти – ганебний ч****носець! Та ще й білий. Трясця!

    1. Дмитре, ти занадто критичний)
      Вже кілька достатньо феміністичних жінок сказали мені, що їм текст зайшов.

    2. Пане Дмитро, розслабтесь, я феміністка і таки прочитала даний текст до кінця)) І смію заявити, що тут багато слушних думок, особливо щодо зоряних війн.

    3. у вас якась вавка про дітей схоже, якщо ви такі як би утріровані до абсурду заяви пишете, хоча фактично більшість чоловіків дітьми фактично дійсно пригноблюють жінок (по кількості часу уходу за дітьми, декретною відпусткою, і тд)
      І да, друга частина таке ж лайно, від “екперта” якими мають бути жінки (гіперсексуалізованими, як в ангелах чарлі, з дітьми і тд і тд і просто на свій смак)

      1. Што і трєбовалось доказать: “утріровані до абсурду заяви” і “більшість чоловіків дітьми фактично дійсно пригноблюють жінок” в одному реченні. Чесно, коли писав свій комент, то не думав, що хтось таки почне всерйоз розкручувати тему про гноблення жінок дітьми.

  2. Якщо спробувати витрактувати усі “феміністичні” стрічки у найпозитивніший спосіб, то я тобі суто заради дискусії підкину ідею: чоловічі персонажі, принаймні якщо говорити про супергеройську культуру ХХ століття теж довго були однобоко ідеальними (який взагалі смисл у Супермені?). Тож можливо, що кіно з супергероїнями також має пройти свій шлях еволюції від примітивного до більш складного наративу?

    1. Я погоджуюся, що чоловічі супергеройські персонажі отримали багато розвитку. Якщо згадати, як “перетрясли” того ж Бетмена чи Спайдермена на момент біографії, мотивації і складних моральних виборів. Так.
      Але я не згодний, що це якось заважає зараз брати і знімати жіночих персонажів складними і глибокими виключно через те, що вони були менш присутні на екранах.
      Гадаю, це була еволюція супергеройського жанру загалом.

      Типу, ми можемо вважати Баффі супергероїнею чи для цього нам обов’язково потрібна коміксна основа і лейбл DC чи Marvel?)
      Бо якщо ми запишемо Баффі в супергероїні – вона була офігенно складна і розвивалася всебічно.

      Тобто ні. Людство вміє у складних героїнь. Це криворукі лінивці у них не вміють.

  3. Що ж до самих стрічок, які ти згадуєш – переробка “Мисливців за привидами” мене справді трохи перекосила. І не стільки фемінізмом, відзначеною тобою застарілістю гумору чи навіть відверто поганою зйомкою, як самою ідеєю: замість того, щоби зняти НОВУ та оригінальну історію, ми просто змінили стать персонажам якоїсь уже успішної франшизи.

    Це НЕ є хороша ідея. Це не сприймалося мною як “перезавантаження франшизи”, це сприймалося як ідея рівня шкільного КВК: пародія на якийсь відомий фільм.

    І це тупо страх творити нове. І питання тут геть не в жінках чи чоловіках чи кольорі шкіри. Я хочу бачити НОВЕ круте. Я хочу НОВИХ оригінальних історій. Хай що там говорять, що “все – це ремейк”, але для мене мистецтво – це пошук нового і цікавого. Це спроба такого пошуку! А перезняти все те саме, тільки замість X у нас Z – це повна херня. Я теж любив “Ксену” в дитинстві. Чи хотів би я подивитися історію про якогось героїчного воїна-чоловіка в античному сеттінгу? Чом би й ні? Але якщо його зватимуть “Ксенор” і він теж жбурлятиме чакрум і все це буде тупий переспів усього того самого – тоді це було би як купити дешеву китайську пластмасову підробку замість нормального взуття.

  4. Забули чудовий серіал мого дитинства – “Всі жінки – відьми”. Прю, Пайпер і Фібі. Прибігала зі школи і передивлялася по п`ять разів і ніколи вони мені не набридали. Красиві, розумні дівчата, в яких були і кар’єри і стосунки (і проблеми і з тим, і з іншим), які всім допомагали. Жодна з сестер не була ідеальною, але вони були спражніми, і завжди знаходили вихід з тяжких ситуацій, рятували світ і себе, свою суть.

    Це я до того, що у статті ви пропустили як гарний приклад нових “Charmed” – woke варіант, де юні квіточки з різним кольором шкіри борються зі злими білими чоловіками, які ґвалтують всіх наліво і направо. Відверто кажучи, це лайно я не дивилася, побачила трейлер і суть шоу була ясна. Але сам факт, що ці акторки кажуть, що нарешті вийшла версія, де відьми мого дитинсва стали феміністками, і “сильними жінками”!! Так обсирати оригінальний серіал! Ці дівчата були прикладом і натхненням, і раптом вони зведені нанівець. Раптово з`ясовується, що вони були якимось не такими, неправильними жінками!

    Не напружуючись, можна назвати три десятки сильних героїнь минулого, і їх ніхто не запихав в горлянку, і не маніпулював сексизмом-расизмом і тд.

    Так, не в усіх шоу жінка було головним персонажем (як Сідні в Alias,або Макс з Темного Янголу), але чесно кажучи, мені важко пригадати серіал, де б бракувало сильної жінки. І жодного разу я не бачила серіалу, де чоловічі позитивні персонажі насміхалися б з жінок. А от прикладів, де це навпаки – хоч греблю гати…

    Дякую за статтю!

    П.С: і то не феміністки! Суфражистський рух був за рівні права. А ці особи забирають всі права собі і вважають чоловіків гіршою статтю…Це геть не феміністки.

    1. Щиро дякую Вам за розгорнутий відгук!

      Я не те щоб забув про “Всі жінки – відьми” (або ж “Зачаровані”). Я думав про них. І зізнаюся, Ви не перша, хто після публікації написав мені: Гей, а де ж “Зачаровані”?)

      Це був чудовий серіал, і він вдало вкладається у тематику статті. Та якщо чесно – я дивився його дуже мало. А тут я пишу особисто від себе про мої враження і мій досвід, про персонажів, що посприяли моєму формуванню і лишили на мені слід.

      Використовувати “Всі жінки – відьми” як аргумент було б нещирим з мого боку.

      Це Ваш досвід і Ваші улюблені персонажі. Мене тішить, що на мою статтю у Вас відгукнулося щось своє. І це додає мені до розуміння того, що те, про що я писав – правда.

      Ні, про нових “Charmed” я навіть не чув. Шкода, що з ними так вчинили.

  5. Ofigenna stattya. Teper ja znaju, chogo ja ne mozhu dyvytysya cu novu trylogiju Zoryanyh vijn – bo ce jakyjs’ poganyj fan-art. Pereklala stattyu svojomu norves’komu boyfriendu, vin zgoden.. p.s. ja feministka (bo feminizm – ce pro rivni mozhlyvosti pered zakonom, a ne pro “girl power..”

    1. Дякую Вам! І дякую за феміністичну позицію.
      Передавайте бойфренду привіт 🙂

  6. Якщо у голівудському фільмі “мері сью” чоловік, непереможний, без слабкостей, як герої джейсона стетхема чи “міцний горішок” – все ок. Якщо така героїня жінка – фільм лайно за логікою автора. 1) Як на мене оба типи дешеві 2) Героїня зоряних війн – ніяка не “мері сью” а типовий персонаж-весь-час-вагаючийся-нитік 3) “Капітан Марвел” – черговий брєд від марвел. автор виправдовує мізогінію від авдиторії з риторичним питанням “а що ви хотіли, глядачі чоловіки” 4) тупо дописує і перекручує фрази акторки, висміюючи акторку
    Стаття типове лайно від чоловіка, який готовий бачити марвелівських супергероїв лише чоловіками. І “експертне” завершення якими мають бути жінки в фільмах.

    1. Шановна Марино, я розумію, що це дуже легко – навісити ярлики, вилити негатив і щасливою піти далі, але Ви жахливо неправі у своїй оцінці мене.

      Як мінімум, Ви приписуєте мені речі, яких я не казав або ж переконання, яких я не маю.

      Я ніколи не розумів Супермена як персонажа і у мене не викликав захвату Бонд, Джеймс Бонд. Ці два – найвідоміші чоловічі приклади такого самого роду персонажів, так звані “Гері Сью”. Вони дивні і неправильні тим, які вони непереможні і ідеальні.

      Також, я чудово ставлюся до інших марвелівських героїнь: Чорної Вдови, Червоної Відьми. Не вирішуйте за мене, що я готовий бачити, а що ні.

      Я достатньо пильно копався у джерелах під час написання статті. Якщо Ви звинувачуєте мене у перекрученні фраз авторки – наведіть, будь ласка, де саме я допустив неточність.

      Інакше Ваші заяви виглядатимуть як агресивний беззмістовний наїзд, яким вони звісно ж не є, правда?

Leave a Reply to Maryna Shabalina Cancel reply