Всі свого часу ознайомилися з давньогрецькими міфами?
Бо вони дають солідний фундамент для цікавих роздумів.
Короткий екскурс для тих, хто чомусь пропустив їх у школі або ж свідомо проігнорував:
1. На горі Олімп сидить група богів, яка править світом.
2. Головними є три брати: Зевс, Посейдон і Аїд. Практично всі інші – їх дружини, діти чи якимось боком родичі. Тому загалом цю спільноту величають Сім’єю.
3. На Олімпі Сім’я в основному займається розвагами, пияцтвом, обжираловом і оргіями. І интригами, куди ж без них.
4. Сім’я має абсолютну владу над світом смертних. Смертні лише поклоняються, приносять жертви і благають про заступництво. Якщо у божества хороший настрій і жертва прийшлася до смаку – воно допоможе. Можливо.
5. В минулому тоді ще маленька Сім’я перемогла у війні спільноту Титанів, які правили світом, загнала їх під шконку у підземне царство Аїда, де ті сидять, ув’язнені, і мріють про помсту.
Ще раз, боги мають абсолютну владу над людьми. Тому половина міфів починається з “… і побачив Зевс\Посейдон смертну красуню, спустився з Олімпу і оволодів нею. Народила вона героя, і пішов герой вершити подвиги…”.
Прості люди мають ті ж права, що і вівці. Якщо божество захотіло – смертний має змиритися і прийняти свою долю. В одному з міфів чергова красуня, тікаючи від пристрасті Посейдона, забігла у храм Афіни і благала про захист. Посейдон взяв її просто на підлозі храму. Чого б це Афіна, дочка Зевса, сварилася з дядьком за якусь там смертну дівчину? Це не “по-поняттям”. Що надзвичайно цинічно – цю дівчину за її “злочин” Афіна власноруч обернула на чудовисько, яке ми знаємо під ім’ям Медуза Горгона. А треба було бути зґвалтованою не в храмі, сама винна, іншого місця знайти не змогла?..
Окрема смертна “вівця” нічого не важить для Сім’ї.
Що важить – це її, Сім’ї, благополуччя. Коли з’явилися Гіганти, рід могутніх істот і серйозна загроза їх існуванню, боги Олімпу відкинули і ревнощі, і інтриги, виступили єдиним фронтом і повбивали своїх ворогів. Після чого, звісно, продовжили п’яні оргії.
Взагалі, якщо розглядати Сім’ю як соціальну структуру, вони нагадують суміш італійської мафії і правлячої верхівки комуністичної партії Радянського Союзу. Сам шлях олімпійців на вершину – буквальне захоплення абсолютної влади якоюсь групою осіб з винищенням чи усуненням попередників. Така собі “братва”, що захопила і “кришує” світ, розділивши сфери впливу (бог моря, бог мисливців, бог митців) і сидить на “жертовних” (фінансових) потоках.
І це просто на диво… життєво, так?
Тобто якщо ми можемо описати стиль існування спільноти надприродних істот, порівнявши їх з невигаданими людськими організаціями – це достатньо сильно визначає їх людську природу, правда?
Якщо згадати, що давньогрецька міфологія – не просто літературний твір, а вірування і офіційна релігія реального народу, і спробувати порівняти з нашою вірою – відкриється цікава річ.
Я дуже добре ставлюся до християнства як до релігії, поважаю її і вдячний їй за те, що воно дає моральні орієнтири (для тих, хто не читав Біблію – хоча б у мінімальному обсязі, у вигляді 10 Заповідей), займається просвітництвом, заспокоює наші тривоги і дає надію на спасіння навіть найбільш упертим грішникам.
В той же час, маю визнати, що християнським догмам властиве деяке заперечення людської природи і створення морального ідеалу на якомусь недосяжному для звичайної людини рівні.
“І якщо твоє око спокушає тебе, вирви його і викинь від себе (Мт. 18, 7-9).”, от як цьому слідувати? Якщо ти, читачу, ніколи в житті не задивився на щось, що тобі не належить, будь то неймовірний спортивний автомобіль чи яхта, не зупинився голодним поглядом на фото чарівної голлівудської акторки, яка є чиєюсь дружиною (актора, що є чиїмось чоловіком), ти – молодець. Ти – приклад для усіх нас. Всі інші нормальні люди – будь ласка, візьміть і вирвіть собі око.
“Хто вдарить тебе по правій щоці, підстав йому й ліву (Матвія 5:39)” – це благородна настанова. Але вона не дуже враховує ситуації, коли під боком живуть москалі непорядна людина раз за разом користується твоєю смиренністю і навіть не думає припиняти.
“Не убий” як шоста заповідь Закону Божого звучить дуже правильно, хоча я вважаю більш реалістичним варіант: “Не убий, але якщо організований загін озброєних безбожних виродків увірветься до твого дому з намірами вкрасти твою власність, збезчестити твою жінку і відібрати твоє життя – відправ їх до Мене, а Я розберуся, що робити з їх грішними душами”.
… А давньогрецькі міфи, окрім захоплюючих казок у вигляді героїчного епосу показують добро і зло в більш “реальному” вигляді, в тому числі відверто говорять про те, що боги люди – звірі. І від по-справжньому звірячих вчинків нас відділяють лише закони суспільства і мораль. А якщо ми отримаємо стільки влади, що забудемо про мораль і станемо над законами?
Ми станемо прообразом давньогрецьких богів. І суть цього “перетворення” зовсім не така чудова, як виглядає на перший погляд.
Серед групи особистостей понад мораллю і законом з часом обов’язково з’являться ті, хто, наприклад, здатен заморити голодом чи винищити в таборах мільйони людей заради втілення якихось своїх ідей. Або ж, у меншому масштабі, ті, хто будуть відмазувати від покарання своє дитя, яке переїхало п’ятьох на тротуарі джипом, бо було п’яне, звикло жити безкарно і їхати на червоне.
Я не агітую тебе, мій читачу, викинути хрестик, повірити в Зевса і почати різати ягня над жертовником. Натомість, я дуже раджу сісти і почитати з дитиною давньогрецькі міфи, а потім поговорити про те, що є добре і що погано, що справедливо і що несправедливо, і чому одна людина не повинна отримувати абсолютну владу над іншою.
Все-таки, є щось у тому, що саме народ з такою своєрідною міфологією провів розумову роботу, зробив висновки і винайшов демократію.
Читайте, аналізуйте, живіть щасливо.
Всього найкращого!
